15 лютого святкуємо Стрітення Господнє

Стрітення в старослов’янській мові означає «зустріч» або ж «радість». Таку назву воно отримало через те, що в цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали в малюкові нового Месію.

Трапилося це тоді, коли на сороковий день після наро­дження Ісуса, Діва Марія прине­сла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спа­сителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчи­ця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спаси­теля людського роду.

За Лукою, «жив тоді в Єруса­лимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочес­тивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господньо­го. І він був приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, він взяв Його на руки, благословив і сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Тво­їм, із миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і сла­ву народу Твого Ізраїля».

Йосиф же та Мати Його ди­вувалися сказаному про Нього. І благословив їх Симеон і ска­зав Марії, Матері Його: «Ось ле­жить Цей на падіння і на під­несення багатьох в Ізраїлі та на знак сперечання, Тобі Самій душу пройме меч, щоб відкри­лися помисли багатьох сердець» (Лк (2:22—36)).

Поважний первосвященник Симеон тримав на руках Свя­те Дитя й дивувався пророцтвам древніх. Сталася подія, до якої він готувався усе життя — до­стойно зустріти Боже Життя й першим долучитися до обряду, освяченого Господом.

Щороку, 15 лютого, на Стрі­тення Господнє, в храмах чуємо проповіді, з яких дізнаємося, що все життя Симеона було окри­лено радістю очікування Стрі­тення із Божим Сином. Довгі роки він прагнув досконалості і очищення душі. В ревних мо­литвах Симеон просив Господа прискорити цей благословенний час. Та все відбулося тоді, коли мало відбутися. Свято Стрітення Господнього — це зустріч щи­рих і натхненних душ із Господ­ньою Любов’ю.

Це свято надії на прийдешній рік. Бо саме Любов править світом, і Бог — то Любов, а наша віра у Бога — то Любов до всього сущого навколо нас.

Щиро любити світ, себе, ша­нувати своїх рідних та поважа­ти усіх людей, яких ми зустрі­чаємо на дорозі життя, — ось вища мудрість, закладена у святі Стрітення Господнього. Господь кожному з нас дав право вибо­ру та розуміння свого промис­лу. А завдання кожної людини — шляхом духовного очищення, щирої молитви та міцної віри у вищі моральні цінності, що за­кладені у християнстві, знайти свою дорогу в житті.

Історія святкування цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зу­стрічаються в творах християн­ських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юсти­ніана.

Стрітення символізує не тіль­ки зустріч Старого і Нового За­вітів та явлення немовляти Ісу-са світові. У народному побу­ті цей день здавна вважався зу­стріччю зими із весною.

Зі Стрітенням Господнім Вас, шановні читачі!

Міцного здоров’я, Божої опі­ки Вам та многая літа!

Наш кор.

(За матеріалами  інтернет-видань).