Приватне підприємство ІПМЦ "Бойківська Думка"

Роль своєчасного мовленнєвого розвитку для дитини

Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Вся діяльність людини тісно пов’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, безпосередньо впливає на діяльність, формує її поведінку.

Особливо важливою є робота над розвитком мовлення в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою,  дитина в майбутньому в школі  не зможе набути міцних і глибоких знань. Вже в дошкільному закладі слід створити найсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над виправленням недоліків у мовленні та її збагаченням, створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.

Опанування мови, слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі та впродовж усього життя. Саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5-ти років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова, у 4-5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, позначається на її діяльності, поведінці. Обмеженість мовленнєвого спілкування може впливати на формування особистості дитини, спричинити специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, негативізм, почуття неповноцінності). Все це негативно впливає на опанування грамоти, успішності загалом.

Батьки вважають, що знання комп’ютера у дошкільні роки – це  високий рівень розумової діяльності. Звичайно. Але, коли дитина, знаючи ази комп’ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить про зовсім інший рівень розвитку.

Робота з покращення мовленнєвої активності дошкільників засобами використання інноваційних технологій є пріоритетною в нашому закладі дошкільної освіти. В роботі вихователя щодо розвитку мовлення дітей дошкільного віку необхідна певна система знань, умінь і навичок, які дають можливість вирішувати дане завдання з найвищим результатом. Ефективність роботи з даної проблеми значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей.

Особливу увагу педагоги приділяють створенню мовленнєвого середовища, розвивальний ефект якого зумовлюється характером висловлювань дорослого та дитини, створенням таких ситуацій, які дають дошкільникові можливість прийняти самостійне рішення, висловити думку, дібрати відповідні слова та вирази.

Доцільними у роботі з дітьми з метою мовленнєвого розвитку є дидактичні ігри та вправи, мета яких полягає у розвитку вміння дітей виражати ставлення до партнера; активізації їхнього словника; виховання поваги до інших. Ігри та  вправи  «Культура взаємин», «Привіт, друже», «Приємні звернення», «Хто знає більше ввічливих слів», «Компліменти», «Ланцюжок компліментів», «Чарівні слова», «Школа ввічливості» та ін., які часто проводять з дітьми вихователі М.Ю.Корчинська, У.Я.Ільницька, Н.В.Дашавська, Н.М.Коцан, Г.М.Кавка, Т.Г.Рець навчають дітей ввічливо звертатися один до одного, забезпечують засвоєння мовленнєвого етикету у різних ситуаціях: знайомство, прощання, вдячність.

Навчанню елементів грамоти, тобто умінню дітей диференціювати поняття «речення», «слово», «склад», «звук», графічно зображати речення, ділити слова на склади, правильно ставити наголос, розрізняти голосні, тверді та м`які приголосні звуки, робити звуковий аналіз слів, велику увагу приділяють вихователі старших груп І.М.Левицька, М.О.Меленчук, Я.М.Думинець, О.П.Буричка. Розвивають інтерес до книжки, залучають дітей до слухання, вивчення напам`ять віршів, малих фольклорних творів.

Нещодавно вихователь І.Б.Лапундяк провела відкрите заняття «Зустріч з казкою», на якому уточнила знання дітей про світ казок, навчала оцінювати поведінку героїв, впізнавати казки за уривками, відповідати на запитання за змістом казки. Розвивати зв`язне мовлення, уміння відповідати на запитання повним реченням дітям допомагали мнемосмужки.

Використання схем-моделей роблять висловлювання чіткими, зв`язними та послідовними. У процесі розвитку мовлення старших дошкільників використовуються спеціальні предметно – схематичні моделі. Навчаючи дошкільнят складанню описових розповідей, вихователі використовують наочні опорні схеми. Вони помітно спрощують завдання.

Мнемотехніка  і моделювання включають різні прийоми для полегшення запам’ятовування. Застосувуються не зображення предметів, а символи, які максимально наближені до мовного матеріалу. Завдяки цьому дитина по пам’яті, спираючись на графічне зображення, відтворює почуте.

Ефективним є використання методу «мікрофон», який дає можливість кожній дитині висловитися  по черзі.

За допомогою мовленнєвих ситуацій за темами: «Знайомство», «Зустріч друзів», «Інтерв’ю», «Культура взаємин», «Захоплення», «Розмова по телефону» та ін. розвиваються навички діалогу (вміння слухати, говорити, повідомляти про свої враження, висловлювати свої емоції).

Ігри-драматизації та сюжетно-рольові ігри заохочують дітей до мовленнєвої активності. Дошкільники вправляються в умінні передавати образи персонажів, оволодівають умінням проявляти словесну творчість, виражати думки і почуття.

Розвиток мовлення  також безпосередньо пов’язаний з дрібною моторикою рук. На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою батьки дізнаються лише у період підготовки руки дитини до письма або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. Адже рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного навчання. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців рук відстає, то затримується і розвиток зі сторони мовлення. Дрібна моторика безпосередньо пов’язана з мовленням і впливає не лише на його розвиток, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень.

Поради батькам під час спілкування з дітьми.

  1. Важливо, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що вона наслідує мову тих людей, які її оточують.
  2. При спілуванні – дивіться малюку в очі.
  3. Уважно слухайте дитину, чітко та виразно відповідайте на всі її питання.
  4. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну вимову.
  5. Говоріть повільно, простими короткими фразами.
  6. Постійно читайте дитині вірші та казки, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
  7. Не примушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
  8. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета, озвучення характерних ознак (колір, форма, величина).
  9. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики. Ліплення, малювання, ігри з мозаїкою, дрібними предметами – все це допомагає мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Оксана Логин,  вихователь-методист ЗДО №1 м.Сколе.