Приватне підприємство ІПМЦ "Бойківська Думка"

Куди веде шлях славетного народу?

Народне прислів’я гласить: «Життя прожити – не поле перейти». Тож ті, кому вже за 70 років, багато бачили та пережи­ли за свій вік, вони терпіли го­лод, холод і розруху, виклика­ну війною. Але люди мали надію на краще життя, вони відчували відповідальність один перед од­ним, кожен старався допомогти, співчували біді, коли та приходи­ла в чийсь дім, ділились куском хліба, молилися й щиро вірили, що Господь допоможе пережи­ти труднощі. В кожній сім’ї було від трьох до семи дітей та навіть більше. В домі існувала злагода та любов, старші діти допома­гали молодшим. Та на жаль, не було вибору одежі в магазинах як сьогодні, тому в сім’ях мо­лодшим дітям приходилось до­ношувати одяг старших, проте, не було так багато грабежів і зло­чинів як тепер. Кожного року ціни на товари першої необхід­ності знижувались, люди почи­нали жити все краще з кожним роком і були відкриті для спіл­кування. В селах по вечорах зби­ралися молоді дівчата та хлоп­ці на вечорниці, співали народ­ні пісні, іноді лунала музика у вихідні дні, хоч не було вели­кого вибору в що зодягнутися і чим харчуватися, але в людей була радість. Також варто згада­ти, що не було великої кількос­ті захворювань як в даний час, а термін «наркоманія» не вживав­ся взагалі та й не існувало тако­го поняття.

Раніше не легкі були часи, якщо порівняти із сьогоденням, проте зараз люди живуть в до­бротних будинках, мають не так багато дітей і не можуть дати собі ради, а якщо сім’я має 3 дити­ни то вже вважається багатодіт­ною. Однак, злагоди в родинах немає, зростає статистика роз­лучень молодих сімей, люди не можуть жити в комфорті через умови, які їм створила держава. Вже сьогодні відкрито говорять, що українців було до Незалеж­ності 52 мільйони, а за 30 ро­ків стало менше аж до тридця­ти мільйонів, знищені фабрики й заводи, багато земляків зали­шились без роботи і в пошуках кращої долі покидають неньку- Україну.

Нашу країну огорнула кри­за, народ бідує та намагається вижити, можновладці не розу­міють життя простих громадян, вони огородили себе поліцією, приватною охороною та зако­нами, які самі пишуть, а про­стий народ ледве зводить кінці з кінцями. Проте, рано чи піз­но настане час, коли прийдеть­ся за все відповісти, як перед українцями, так і перед Богом. Та чорна сила, яка насміхаєть­ся з простого народу, говорить, що нам не потрібно багато гро­мадян, їх достатньо від 5 до 15 мільйонів.

Ми бачимо, як сьогодні прав­лять можновладці, вони ведуть паразитичний спосіб життя і провадять народ до знищення, тому хочетсья запитати Вас, за що чи за кого загинула «Небес­на сотня»? За яку ідею мерзли та голодували на Майдані мир­ні протестуючі? За кого батьки втрачають своїх дітей на війні з агресором, і як проходитиме їхня старість? Але в цьому немає ні­чого дивного, люди відступили від Бога, багатство й розкішне життя стало їхнім ідолом, вони забули Божий Закон про любов до Творця та ближнього, і коли отримують високі державні по­сади та владу, не завжди добро­чесно виконують свої обов’язки.

В Євангелії, посланні апостола Павла до Тимофія 3:1-5 написа­но, що в кінці людського життя настануть тяжкі часи і це про­роцтво фактично збулося, сьо­годні люди по правді стали са­мозакоханими, грошолюбними, зарозумілими, гордими та неу­важними, невдячними, безбож­ними, нестриманими, черстви­ми, ненависниками добра, зрад­никами та нахабними, вони ма­ють вид благочестя, проте це не так. Задумайтеся, куди ми руха­ємося та в якому часі живемо, що чекає в майбутньому людей похилого віку?

З великою повагою  до читачів газети

Михайло БЛИСТІВ.