З-під Нижанкович під Крутами. Пам’ятник Григорія Пипського

Ранньою весною, 19 березня 1918 року, вулицями Києва йшов величезний сумний похоронний похід. Це десятки тисяч українців відпроваджували на вічний супо­чинок на Аскольдовому цвинта­рі юнаків-героїв, що своїми мо­лодечими грудьми 29 січня 1918 року чинили опір кривавим мос­ковським наїзникам під Крута­ми. Попереду йшли учні київ­ських шкіл, дівчата – учениці несли вінки та квіти. За домови­нами сумно ступала рідня поле­глих. Лиш за двома домовинами гімназистів з Галичини не було нікого з рідні. В них хоронили тих, що прийшли з-над далекого срібнолисного Сяну, та засвід­чити своєю молодечою кров’ю й своїм життям, що серця всьо­го українського народу б’ються в один такт. У одній з тих домо­вин спочив козак Григорій Пип­ський, учень VII. кл. української гімназії в Перемишлі, селянський син з Мальгович, що біля Ни­жанкович Перемиського повіту.

Минулої неділі, в двадцяті ро­ковини героїчної смерти 300-ти юнаків – студентів, що загинули під Крутами, відбулись заходи, організовані перемиською молод­дю, та поминки в честь крутян­ських героїв у родинному селі од­ного з крутянців – Григорія Пип­ського. Чимало люду із Мальго­вич і довколишніх сіл зібралося в церкві та навколо неї. Урочис­ту Службу Божу відправив о. де­кан Сендзік з Дроздович в асис­ті о. проф. д-ра Мельника з Ни­жанкович і місцевого пароха о. Сушка. Дуже гарну, патріотичну та зворушливу проповідь виголо­сив о. д-р Мельник. Після Служ­би Божої була панахида. Службу Божу супроводжував хор читальні з Нижанкович, панахиду – хор з Цикова. Опісля, з церкви, народ організовано пішов до читаль­ні на святочну академію. Свя­щенники та представники Пере­миського громадянства під про­водом доктора Миколи Хробака відправилися до хати батьків по­кійного Григорія Пипського, де о. декан Сендзік і дир. Сенеч­ко зложили стареньким сивово­лосим батькам крутянського ге­роя подяку за те, що виховали такого сина, який, за найвищий ідеал українського народу, від­дав своє життя. Програму акаде­мії складали: зворушливе вступ­не слово студ. Євгена Стахова з Перемишля, виступів хорів чи­талень із Нижанковичів, Цико­ва та Германовичів, декламації та оригінальне закінчення, яке дуже гарно виголосив д-р Ми­кола Хробак. Свято закінчило­ся виконанням національного гімну. Ця імпреза в родинному селі одного з крутянських геро­їв викликала незабутні вражен­ня. Завершуючи розповідь, варто згадати, що перемиська молодь постановила тоді зібрати фонди для спорудження пам’ятника в Мальговичах і накладом п. Іва­на Барицького випустила відби­ток знимки Григорія Пипського. Дохід від розпродажу цього від­битку-почтівки (марки) пішов на спорудження пам’ятника.

К-к. ДІЛО, ч.32, 13 лютого 1938 р., с.6. Примітка: Іван Барицький був іні­ціатором неодноразових прилюдних віче у «справі земельної реформи». За активну українську позицію в липні 1937р. був заарештований поляка­ми і засуджений Окружним судом в Перемишлі. Подальша його доля не встановлена.

Ігор ЧУДІЙОВИЧ.